|
|
Сторінка психолога
Практичний психолог ДНЗ №86 Освіта вища, стаж роботи- 7 років
- Сьогодні у своїй роботі я активно використовую методи арт-терапії. Робота відбувається як з гропою, так і на індивідуальних консультаціях. Арт-терапія - один із самих м'яких і в той же час глибоких методів в арсеналі психологів і педагогів. Малюючи, займаючись ліпленням чи описуючи в літературній формі свою проблему або настрій, ви наче отримуєте закодоване послання від самих себе, з власної підсвідомості. Форма, колір, розмір і багато інших характеристик продуктів вашої творчості можуть розкрити вам ваші дійсні, глибинні бажання, страхи, надії, ваше справжнє ставлення до кого - то або чого - то. Крім надання можливості зрозуміти самого себе, арт-терапія в силах допомогти змінити щось у вашому житті в бік гармонізації, розвитку глибинної впевненості в собі, підвищення гнучкості мислення і сприйняття. Арт-терапія сприяє самовираженню дитини в невербальній формі, дозволяє йому працювати зі своїми думками і почуттями, що здаються непереборними або незрозумілими, надає можливість для вираження агресивних почуттів у соціально - прийнятній формі, будучи безпечним методом розрядки напруги, сприяє формуванню наступних якостей: впевненість у собі, самодостатність, уміння розрізняти проблемні ситуації, розуміти почуття інших людей, проявляти гнучкість у пошуку рішень і висуненні ідей, здатність до узагальнення та синтезу тощо, підсилює відчуття власної особистісної цінності, підвищує художню компетентність.
І дитина, і дорослий в арт-терапевтичному процесі набуває цінний досвід позитивних змін. Поступово відбувається поглиблене самопізнання, самоприйняття, гармонізація розвитку, особистісний ріст. Це потенційний шлях до самовизначення, самореалізації, самоактуалізації особистості.
Методика "Автопортрет" (середня група)
За визначенням автопортрет - це зображення людини, створене нею самою. Зображуючи себе, людина відтворює основні риси власних тілесних потреб і внутрішніх конфліктів. Багата проекція особистісної динаміки, що виявляється в малюнку, відкриває для методу як можливість аналізу конструктивних потенцій, так само як і аналізу порушень. Крім того, у дітей дошкільного віку такі малюнки дають змогу перевірити : уявлення про себе, комунікабельність, тривожність, агресивність,міжособистісні стосунки, образ тіла, статево-рольову ідентичність, патологію розвитку, рівень розвитку інтелекту. Перша форма зображення людини зявляється у дитини у віці трьох років. Це так званий "головоніг", що представляє собою округлу голову (на думку деяких фахівців, ця окружність символізує голову разом з тілом) і руки та ноги, які відходять від неї або розташовані поруч рисочки (кількість яких може бути різним). Нерідко на малюнках присутні також риси обличчя (очі, рот, ніс), іноді і волосся. Подібний малюнок цілком відповідає нормі аж до чотирирічного віку. Приблизно з чотирьох років дитина переходить до малювання примітивної схеми, що містить крім голови, рук і ніг зображення тулуба людини. Ноги розташовуються з боків тулуба , руки зазвичай починаються від його середини. На шостому році життя дитина опановує уявленнями про вертикалі і горизонталі; тепер вона починає малювати малюнок строго вертикально. Подальший розвиток малюнка людини полягає в переході до зображення товщини рук і ніг. П’ятирічна дитина малює кінцівки подвійними лініями.
"Казкові звірята" (старша та середня групи)
Фрактальне малювання (старша та середня групи)
Методу фрактального малювання вже більше 20 років. На сьогоднішній день є дуже багато психологів, які працюють саме за цією методикою. Заснований цей метод на тому, що малюнок - це продовження автора, відображення його стану, його внутрішнього світу. Це проекція стану душі на аркуш паперу. За малюнком можна діагностувати загальний стан людини, яка намалювала його.
Технологія виконання тестового малюнка
Малювання відбитками долонь (молодша група)
Окрім арт-терапевтичних методик, я практикую також казкотерапію. Казкотерапія (частина, складова артпедагогіки) – терапія особливим казковим середовищем, атмосферою, процес утворення зв’язків між казковими подіями та поведінкою в реальному житті. Процес переносу казкових смислів у реальність. Функції казкотерапії
Діагностична – дозволяє визначити стан особистості і визначити основну мету для подальшої роботи. Прогностична – полягає у тому, що можна спроектувати сьогодення та майбутнє. У кінцевому результаті простежуються особливості поведінки особистості, бачення навколишнього світу і стратегії поведінки. Виховна – полягає у тому, що за допомогою простих сюжетів і яскравих, барвистих образів, сформувати у дітей морально-етичні якості, необхідні для розв’язання життєвих ситуацій. Коригувальна – полягає в зміні поведінки в проблемній ситуації відповідно до морально-етичних установок.
Правила проведення казкотерапії: 1. Найзручніше місце для проведення казкотерапії – окреме, невелике за розмірами, добре освітлене приміщення (кімната казки, психологічне розвантаження тощо). 2. Проводяться заняття по можливості раз на тиждень. Тривалість казкотерапії – 15-20 хв. Ось зразок авторської казки, створеної для індивідуальної роботи з дитиною:
Я прокинувся вранці і солодко потягнувся. Сьогодні неділя, і в дитячий садок йти не потрібно. Поруч зі мною на подушці спав мій друг — іграшковий ведмедик Коржик . У мене чудовий ведмедик: у нього м'які коричневі вушка, носик сердечком, смугаста піжамка й уважні чорні оченята. - Доброго ранку, Коржику! Ти добре виспався? - запитав, як звичайно, я. - Ні ... - голос Коржика був дуже сумним, - сьогодні я дуже погано спав. - А чому? Я спав відмінно, а що сталося з тобою? - занепокоївся я. - Бачиш, Максимку, вчора ввечері, коли ти лягав спати, я зовсім було влігся, але раптом в дальньому кутку побачив щось страшне! Там хтось ворушився! І він мене страшенно налякав! Навіть коли я закрив лапками оченята, мені все рівно було страшно ... Я довго не міг заснути і погано виспався. - Коржику, але в моїй кімнаті немає нікого страшного! Тобі, напевно, просто здалося. - Ні-ні! Там точно-точно є хтось страшний-страшний! - Добре, ввечері мені покажеш. Цей день я провів дуже весело - довго гуляв з мамою, бавився машинками. Я зовсім забув, що пообіцяв Коржику подивитися, що ж такого страшного він побачив. Але коли прийшов вечір і час лягати спати, я помітив, що Коржик посмутнів. - Ти все ще боїшся? - запитав я, згадавши ранкову розповідь ведмедика. - Так ...- Коржик затремтів і сховався під ковдру, - дивись он у той кут ... - Але там нічого немає! - заперечив я. - Почекай, зараз з'явиться ... - Коржик боявся навіть під ковдрою. Увійшла мама, щоб допомогти мені переодягнутися в мою піжаму. Вона поправила ковдру, поцілувала мене і побажала доброї ночі. Потім мама включила каганець - маленьку лампу, яка висить в головах моєї ліжечка, і вимкнула яскраве світло. Я дочекався, поки мама вийде з кімнати і сів на ліжку: - Ну, показуй, де він, цей страшний-страшний хтось, - я витягнув Коржика з-під ковдри. - О-о-о-он ... - песик-боягуз показав на стіну напроти ліжечка. Там дійсно була велика сіра пляма. Вона було зовсім не страшною, але раніше я її не бачив. Я трошки подумав і помахав плямі ручкою: - Привіт! - і тут же у плями з'явилася рука і привітно помахала мені! - Поглянь, Коржику! - і я замахав двома ручками одночасно. І мені у відповідь теж махали двома руками! Я почав бешкетувати і почав сидячи підстрибувати на ліжечку, вертіти головою і махати ручками. Мене неймовірно розважало, що той, на стіні, все точнісінько повторював за мною. Це було так чудово, що я розсміявся. Увійшла мама: - Максимку, ти чому не спиш? І що тебе так розвеселило? - Дивись! - і я показав мамі, як весело бавитися з тим, хто живе на стіні і повторює за мною всі рухи. - Синку, це ж твоя тінь. Подивися, нічник висвітлює всю кімнату. Але коли ти сідаєш на ліжку, то закриваєш частина світла, і на стіні відображається твоя тінь. Тінь точно повторює форму предмета, який загороджує світло, - мама взяла з ліжка Коржика, - йди до нас, ведмедику! Мама взяла Коржика за лапки і витягнула руки вгору. На стіні тут же з'явилася така ж картинка - витягнуті мамині руки, а в них - Коржик, тільки чорного кольору. - Чудово! - сказав я. - Ти вже й сам зрозумів, що з тінню можна чудово грати. Дивись! - Мама склала руки разом, потім відкопилила пальці, і на стіні з'явився зайчик: - Привіт, Максимку, я зайчик-тінь! - Привіт, - відповів я зайчику. - Максиме, а ти знаєш, що вже давно настав час спати? - запитав зайчик-тінь. - Знаю ... - відповів я і солодко позіхнув. - На добраніч. Зустрінемося знову завтра? - зайчик махав мені лапкою, прощаючись. - Звичайно ...- я влігся на свою подушку, а мама поклала поруч Коржика. - На добраніч, синку, - мама поцілувала мене і вийшла з кімнати. - Макс, - зашепотів мені на вушко Коржик, - спасибі тобі. Ти не тільки захистив мене від того, кого я злякався, але й зумів з ним потоваришувати. На добраніч, друже!
ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ ЗАКЛАДУ
ЩО РОБИТЬ ДИТЯЧИЙ ПСИХОЛОГ?
|
