Вихователі старшої групи "Барвінок"

Виховетелі старшої групи "Барвінок" :

Шліян Ірина Володимирівна

- У старшій групі одну з ключових позицій займає опанування навичок читання. Процес навчання читання найбільш цікавий, але складний і відповідальний. Якщо діти не будуть правильно, швидко, виразно читати, вони не зможуть опанувати грамотним письмом, не навчаться вирішувати завдання. Навчити дітей читати - означає підготувати їх до самостійної роботи з текстом, прищепити любов до читання. Отже, оволодіння навиками читання це і засіб, і одна з умов загального розвитку дітей.

Метою навчання читання в дошкільному віці є не стільки засвоєння певних знань і формування відповідних навичок, скі­льки розвиток у дітей психологічної готовності до навчання в школі, а саме: уявлень про на­вколишній світ, допитливості,  ініціативності, самостійності, довільності поведінки, твор­чого самовираження.     

У процесі навчання дітей читанню вирішуються такі завдання:

―        створення необхідних умов для проведення поглибленої роботи з навчання читання;

―        розвиток логічного мислення та інтелектуальних здібностей дітей у процесі навчання читання й виконання інтелектуальних завдань, вправ, ігор;

―        сприяння об’єднанню дітей у колектив у процесі спільної мовлен­нєвої діяльності;

―        розвиток мовленнєво-творчих здібностей, формування відповідних умінь і навичок злитого читання;

―        удосконалення артикуляції звуків та автоматизація їх вимови у складах, словах, фра­­зах;

―        розвиток фонематичного слуху та фонематичних процесів під час виконання ігрових завдань.

Перед тим, як починати вчити дитину читати, необхідно, щоб у неї з'явився до цього хоч якийсь інтерес. Без наявності такого інтересу навчання або вдасться, або стане для малюка справжньою мукою. Психологи кажуть: потрібно сформувати мотивацію для читання. Є лише два способи: якнайбільше читати дитині і розповідати малюкові, чому так важливо і цікаво вміти читати.

Слід прагнути сформувати у дитини такі мотиви:

1.    Пізнавальний мотив - бажання навчитися читати для того, щоб дізнатися багато нового і цікавого про навколишній світ (про тварин, рослин, птахів, динозаврів, космонавтів тощо).

2.    Перспективний мотив - прагнення навчитися читати для того, щоб було легко і цікаво вчитися в школі.

3.    Мотив особистісного росту - бажання навчитися читати, щоб стати таким, як дорослі,  щоб мама, тато, бабуся здивувалися і сказали: "Який молодець наш Дмитрик, вже вміє читати. Незабаром він сам зможе прочитати книжку "Пригоди Буратіно", яку ми йому подарували".

4.    Діяльнісний мотив - бажання навчитися читати, щоб потім можна було пограти в ті ігри, де потрібно читати якісь слова, придумувати різні захоплюючі історії або казки і т.п.

5.    Мотив спілкування з ровесниками - прагнення навчитися читати для того, щоб розповідати про прочитане своїм друзям і знайомим.

Якщо у дитини добре сформовані хоча б деякі з наведених вище мотивів, можете сміливо починати вчи­ти його читати.

Навчати дітей 5-6 років найефективніше під час гри, з ви­користанням незвичних, веселих вправ. Включаючись в потішні ігри із словесним матеріалом, малюк не помічає, як у нього формується цілий ряд дуже важливих операцій, які лежать в ос­нові читання. Оволодівши ними, дитина непомітно для себе, легко і швидко навчається читати.

Гра "Відгадай слово"

Загадайте слово, яке складається з трьох букв. Назвіть його по буквах (наприклад: м...а...к), але так, щоб між буквами були паузи по 3-4 секунди. Малюк повинен відгадати, яке слово ви задумали. Коли він легко виконуватиме це завдання, усклад­ніть його. Спершу збільште задумане слово до 4, а потім і до 5 букв. Коли відгадування і цих слів не буде викликати усклад­нень, збільште "паузи" між називанням букв до 6-7 секунд. Ця гра сприяє також розвиткові у дитини оперативної пам'яті.

Гра "Замасковане слово"

Ця гра допомагає  закріпити в пам'яті дитини візуальний образ букв і їх сполучень. Вона активізує розвиток і вдоскона­лення вторинної зони потиличної кори лівої півкулі. Вважаєть­ся, що нормальне функціонування саме цієї частини мозку є нейрофізіологічною основою сприйняття словесного матеріалу.

Підготуйте картки із словами, прочитати які важко через різноманітні лінії, штрихи і прості рисунки, що перетинають букви (див. рис.).

Гру можна супроводжувати, наприклад, такою історією: "Один злий король писав свої секретні укази так, щоб ніхто не міг їх прочитати. І викрити цього короля зможе лише той, хто навчиться читати замасковані ним слова. Спробуй, може ти зможеш це зробити."

Коли гра відбувається в групі дітей, ведучий за чергою роз­дає дітям "замасковані" картки. Якщо вони прочитають картку правильно, то отримують фант. Наприкінці гри за кількістю за­роблених фантів визначають переможця.

Гра "Знищені букви"

Під час гри дитина має змогу вдосконалювати вміння цілісно сприймати образи букв і їх сполучень, а також у неї розвиваю­ться вторинні зони потиличної кори лівої півкулі мозку, відпо­відальні за сприйняття вербального матеріалу.

Підготуйте  картки із словами, букви яких написані не пов­ністю, а з відсутніми деякими частинами (наприклад, пунктир­но) (див. рис.). При цьому дуже важливо зберегти однозначність їх прочи­тання.

Гра "Зачаровані картки"

Приготуйте "зачаровані" картки із словами, верхня час­тина яких захована за смужкою паперу. Це повинні бути імена дітей і назви предметів, які складаються з трьох букв: Юра, Юля, Оля, Аня, зуб, ніж, лоб, жир, дім, мак, лак, кит, лев, м'яч, кіт, бик, лід, чиж, оса, рот, дуб, мед, біб, лук, сік, сон, ніс, жар, дим, рак, гак, око, ніч і т.п. (див. рис.)

На початку гри необхідно використовувати картки, де мож­ливим є лише одне-єдине прочитання слова. Дитині слід подумки дописати верхню частину букв. Після того як малюк назве "зачароване" слово, попросіть гравця дописати його тут же на картці.

Гра проходить особливо цікаво, коли дітям пропонують слова, де може бути декілька варіантів прочитання. Наприклад, на рисунку написане ім'я, яке можна прочитати і як Юля, і як Толя. Тому, коли малюк назве один варіант імені, запропонуйте йому подумати, яке друге ім'я може бути заховане за смужкою паперу.

Щоб малюкові було цікаво грати в цю гру, придумайте який-небудь смішний нескладний сюжет. Наприклад: "До нас в гості прийшла ведмедиця (інша тварина-іграшка або лялька, яка є у вас дома). Вона не вміє говорити і тому спілкується з допо­могою зачарованих карток. Ось вона написала, як її звати ... (пропонуйте дитині прочитати картку "Оля"). Ведмедиця хоче щось тобі подарувати ... (дитина читає картку "сік", і в цей час "ведмедиця" справді дарує їй баночку її улюбленого соку). А потім прийшов ... (лев) і приніс тобі... (мед) і... (мак). Він гово­рить: давай гратися зі мною в ... (м'яч). Потім він заліз на ... (дуб) і зламав ... (сук). Лев поранив свій ... (ніс) і вибив ... (зуб). У нього почався ... (жар), і пішов від нього ... (дим)." Гра вийде захоплюючою, якщо сюжети історій будуть веселими і незви­чайними. Головна мета гри полягає в тому, щоб дитина читала якнайбільше "зачарованих" карток.

Ті картки, які малюк відгадав і зумів правильно дописати, переходять до нього. Якщо гра проводиться в групі дітей, то картка дістається тому, хто першим відгадав "зачароване" слово і правильно дописав його.

В кінці гри кожний з малюків підраховує кількість заробле­них карток, і той, у кого їх виявиться найбільше, отримує голо­вний приз гри (цукерки, печиво або маленьку іграшку).

За матеріалами

«Як навчити малюка читати» - Барташнікова І.А, Барташнікова О.О. – Тернопіль: «Богдан»

Дідик Леся Михайлівна

- Нині, повертаючись до історії українського народу, відроджуючи, про­буджуючи до життя національні традиції, національний дух нашого народу, ми виховуємо свідомого громадянина і патріота нашої держави. Починати цю роботу потрібно з раннього віку - у дитячому садку.

Організовуючи народознавчу роботу з дошкільниками, я намагаюся у комплексі розв'язувати пізнавальні, навчальні, виховні та мовленнєві за­вдання.

Пізнавальні завдання передбачають розширення знань дітей про Україну, її історію, культуру, природні багатства.

Дітей спочатку ознайомлюють з найближчим оточенням, з яким вони щодня контактують. На заняттях з народознавства вихованці уперше долучається до державних символів (Герба, Прапора, Гімну) та народних національних символів (калини, верби, віночка, рушника тощо). Предметом обговорення у дитячому товаристві такаж є й родинні корені кожної сім'ї, кожної родини. На заняттях та поза ними я намагаюся стимулювати й за­охочувати дітей до пізнання свого родоводу.

Упродовж перебування дітей у дитячому садку потрібно ознайомити їх з побутом нашого народу як у минулому, так і на сучасному етапі. Діти повинні знати (впізнавати, розрізняти) українські національні іграшки, національний І (традиційний та регіональний) одяг, взуття, посуд, предмети побуту та хат­нього інтер'єру, подвір'я. Треба розвивати у дітей цікавість до української національної обрядовості, народних свят, ігор, народних прикмет, народної творчості, національного мистецтва, народних промислів. Не можна обійти | увагою й українську національну кухню.

Тут у нагоді стає облаштований мною міні-музей - "Національний посуд".